Сьогодні тисячі українців створюють громадські ініціативи, фонди, об’єднання – хтось допомагає армії, хтось захищає права громади, а хтось розвиває освіту чи культуру. Для того, щоб діяти офіційно, прозоро та без зайвих податків, потрібна неприбуткова організація.
- Як створити неприбуткову організацію
- Що таке статус неприбутковості і як його отримати
- Чи можна громадській організації заробляти гроші? (Господарська діяльність НПО)
- Що не можна: як не втратити статус неприбуткової організації
- Податки і звітність для неприбуткової організації
- Робота з людьми: трудові договори, оплата, відпустки
- Договори з підрядниками і фрілансерами
- Готівка і РРО: що можна і без касового апарата
- В умовах війни: які правила змінилися
- Як це працює на практиці: життєві ситуації з неприбутковості
- Громадські організації – основа незалежності
Розібратися в правилах діяльності неприбуткової організації під силу кожному. Не потрібно бути юристом чи бухгалтером – достатньо мати бажання робити корисну справу й розуміти основні принципи. Як створити організацію, що дозволено й заборонено, як залучати кошти, сплачувати податки, вести документацію та звітувати – усе це можна пояснити простими словами.
Як створити неприбуткову організацію
Почати неприбуткову діяльність можна з простої ідеї: допомогти, об’єднати однодумців, захистити права, зібрати кошти на важливу справу. Але щоб діяти офіційно, потрібно створити юридичну особу – організацію, яку визнає держава. Це дає можливість відкрити рахунок у банку, отримувати гранти та пожертви, укладати договори, вести облік і працювати прозоро.
Організація починається з ідеї, але стає силою лише тоді, коли має форму, мету і відповідальність. Одна правильно створена структура здатна змінити життя сотень людей.
Існує кілька основних типів неприбуткових організацій: громадські об’єднання, благодійні організації та релігійні громади. Громадське об’єднання створюється для спільного вирішення суспільних питань – наприклад, захисту довкілля чи прав людини. Благодійні організації зосереджені на допомозі – це можуть бути фонди для підтримки армії, лікування дітей, розвитку освіти тощо. Релігійні організації утворюються для задоволення духовних потреб громади.
Щоб створити громадське об’єднання, потрібно мінімум двоє засновників – це можуть бути фізичні особи (для громадської організації) або юридичні (для громадської спілки). Реєстрацію проводить територіальний орган Міністерства юстиції. А от для створення благодійного фонду достатньо навіть однієї фізичної або юридичної особи, і реєстрація відбувається через державного реєстратора або нотаріуса – зазвичай це займає не більше доби.
Для реєстрації громадської організації потрібно мати базовий пакет документів: рішення про створення, статут, протокол зборів, призначення керівника. Статут – це ключовий документ, у якому вказані мета діяльності, джерела фінансування, повноваження керівника, правила звітності. І дуже важливо: у статуті має бути чітко прописано, що організація не розподіляє прибуток (доходи) між засновниками, учасниками, працівниками або іншими пов’язаними особами. Інакше отримати статус неприбутковості не вдасться.
Реєстрація громадської організації – це тільки перший крок. Щоб не платити податок на прибуток, організація повинна подати заяву до податкової служби та бути внесена до спеціального Реєстру неприбуткових установ. Подати заяву бажано протягом 10 днів після реєстрації юридичної особи. Тільки після включення до цього Реєстру можна працювати на пільгових умовах.
Наприклад, одна людина створює благодійний фонд для допомоги родинам військових. Вона оформлює документи в нотаріуса, подає заяву в податкову, додає правильно складений статут із усіма вимогами – і вже через кілька днів фонд офіційно існує, має рахунок і статус неприбутковості. Тепер можна відкрито збирати кошти, надавати допомогу, звітувати – і не боятися, що доведеться платити податки, як комерційна установа.
Що таке статус неприбутковості і як його отримати
Статус неприбуткової організації – це не просто формальність, а реальна податкова пільга. Він дає змогу не сплачувати податок на прибуток, навіть якщо організація отримує гроші (наприклад, гранти, пожертви чи доходи від власної діяльності). Але є умова: усі ці кошти повинні використовуватись виключно на цілі, зазначені в статуті.
Неприбутковий статус – це не просто пільга, а відповідальність: вчасно подай, чітко дотримуйся – і жоден податок не застане зненацька.
Щоб отримати цей статус, потрібно подати заяву до податкової служби (ДПС). Це робиться за спеціальною формою (форма №1-РН) та бажано протягом 10 днів після державної реєстрації організації. Разом із заявою подається копія статуту (якщо він не доступний в ЄДР), де мають бути дві ключові речі:
- Заборона на розподіл прибутку між засновниками,
- Вказано, що при закритті організації майно передається іншим неприбутковим організаціям або в бюджет.
Якщо ви все зробили правильно, податкова протягом трьох робочих днів розглядає документи і вносить вашу організацію до Реєстру неприбуткових установ та організацій. Повідомлення про це не надсилають, але його можна побачити в електронному кабінеті платника податків або отримати витяг в паперовому вигляді.
Важливо знати: якщо не подати заяву вчасно, то з моменту реєстрації до моменту включення в Реєстр ви вважаєтесь звичайним платником податку на прибуток. Тобто, наприклад, якщо вам уже хтось перерахує кошти – доведеться задекларувати їх як прибуток і заплатити податок.
Ще один критичний момент – якщо ви згодом змінюєте статут (наприклад, додаєте нові види діяльності або змінюєте формулювання), то потрібно знову подати документи в податкову, щоб підтвердити статус неприбутковості. Якщо цього не зробити, вас можуть виключити з Реєстру, і ви автоматично станете платником податку на прибуток.
Наприклад, уявімо, що громадська організація зібрала кошти для проведення екологічної акції. Якщо вона має статус неприбутковості – податків на ці кошти немає. Але якщо вона не встигла подати заяву або втратила статус через зміни в статуті – доведеться платити 18% податку з отриманих сум. Щоб цього уникнути, важливо уважно дотримуватись усіх процедур.
Чи можна громадській організації заробляти гроші? (Господарська діяльність НПО)
Одразу розвіємо головний міф: неприбуткова організація не означає «заборонено заробляти гроші». Насправді організація може мати доходи – головне, щоб ці доходи не ділились між засновниками чи працівниками, а йшли лише на досягнення цілей, зазначених у статуті. Саме це відрізняє неприбуткову організацію від звичайного бізнесу.
Неприбуткова організація може заробляти – але не для себе, а для своїх цілей: гроші не гріх, якщо вони служать, а не збагачують.
Наприклад, якщо громадська організація проводить тренінги або семінари й бере за це символічну плату – це дозволено. Але зароблені гроші потрібно витратити на подальшу діяльність: оплату оренди, друк матеріалів, оплату праці працівників тощо. Якщо ж ці гроші просто поділили між собою – це порушення, і податкова може скасувати статус неприбутковості.
Ще приклад: благодійний фонд може надрукувати і продавати сувенірну продукцію – футболки, значки, наклейки. Якщо прибуток із цього використовується для закупівлі ліків чи дронів для ЗСУ – усе в порядку. Але важливо, щоб у статуті була вказана можливість здійснювати таку діяльність, і щоб не було формального прибутку, який залишається в «плюсі» на рахунку лише для накопичення.
Так само неприбуткова організація може здавати своє приміщення в оренду. Наприклад, якщо благодійний фонд має великий офіс і частину приміщення не використовує – він може здати її іншій організації. Головне, щоб отримані гроші не пішли на особисті потреби, а були використані для статутної мети – наприклад, на утримання офісу або реалізацію програм.
Також неприбуткова організація може класти тимчасово вільні кошти на депозит і отримувати відсотки – це теж законно. Важливо лише, щоб відсотки використовувалися на діяльність організації, а не були виведені «наліво». Навіть продаж старого авто або офісної техніки дозволений, якщо ці кошти витрачаються на нове обладнання або інші потреби організації.
Пам’ятайте головне правило: отримувати прибуток можна, але не ділити його між засновниками. І всі гроші мають іти на досягнення цілей, прописаних у статуті. Це ключ до безпечної і стабільної роботи неприбуткової організації.
Що не можна: як не втратити статус неприбуткової організації
Отримати статус неприбуткової організації — це лише половина справи. Його можна втратити, якщо порушити певні правила. І тоді організація автоматично стає платником податку на прибуток, навіть якщо вона займалася корисною справою.
Неприбутковий статус втрачають не через податки, а через спокусу: варто один раз витратити не туди – і довіра, і пільги зникають.
Перше і головне: не можна розподіляти доходи між засновниками, працівниками або членами організації, крім офіційної зарплати, премій або допомоги, передбаченої законом. Наприклад, якщо організація виплатила гроші засновнику просто так, без договору і звіту – це вважається особистим прибутком, і за це податкова може накласти штраф і виключити організацію з Реєстру.
Друге: усі доходи (гранти, пожертви, плата за послуги) мають використовуватись тільки на статутну діяльність. Якщо кошти пішли на щось інше – наприклад, на корпоратив чи подарунки членам правління без зв’язку з метою організації – це порушення. Дозволені лише ті витрати, які прямо або опосередковано пов’язані з метою організації: оплата офісу, закупівля обладнання, заробітна плата, послуги підрядників.
Третє: зміни до статуту потрібно погоджувати з податковою. Якщо ви змінили назву, адресу, або додали нову діяльність – обов’язково треба подати нову копію статуту до ДПС. Інакше організація буде вважатися такою, що більше не відповідає умовам, і вас можуть виключити з Реєстру.
Четверте: вчасна звітність – обов’язок кожної НПО. Якщо не подати звіт про використання доходів або подати з помилками, це також може призвести до втрати статусу. Штраф за прострочення – від 340 до 1020 грн, але реальні наслідки гірші – втрата пільг і статусу неприбутковості.
Що буде, якщо порушення все ж таки сталося? По-перше, організація зобов’язана подати звіт до податкової за весь період, поки вона мала статус неприбуткової, і вказати суми, використані з порушенням. З цих сум нараховується 18% податку на прибуток, ще й можливі штрафи. По-друге, організація буде виключена з Реєстру й з наступного місяця вважатиметься звичайним платником податків. А по-третє — доведеться подавати фінансову звітність щокварталу, як звичайне підприємство.
Наприклад, фонд вирішив провести «мотиваційну подорож» для засновників за кошти донорів – без жодного зв’язку з цілями, прописаними у статуті. Податкова розцінить це як використання коштів у приватних інтересах, що є грубим порушенням. У результаті – податок, штрафи, виключення з Реєстру і репутаційні втрати.
Щоб уникнути цього – головне завжди пам’ятати: усі дії, витрати і рішення організації мають відповідати її офіційній меті. І жодного «розпилу» прибутку. Якщо дотримуватися правил, можна роками працювати стабільно, ефективно і без ризиків.
Податки і звітність для неприбуткової організації
Найбільша перевага для неприбуткових організацій – це звільнення від сплати податку на прибуток. Але важливо: звільнення діє тільки тоді, коли організація включена до Реєстру неприбуткових установ і організацій та дотримується правил його роботи. Інакше доведеться платити як звичайне підприємство – 18% із прибутку плюс штрафи.
Неприбутковість не скасовує звітність: звільнення від податків – не звільнення від обов’язків.
Навіть якщо податок не сплачується, звітність подавати потрібно. Кожна неприбуткова організація раз на рік подає звіт із назвою «Звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації». Його ще називають «звітом неприбутковця». Подати його потрібно до 1 березня року, що настає за звітним. Разом зі звітом обов’язково подається фінансова звітність, складена за національними стандартами (П(С)БО або НП(С)БО 1).
Навіть якщо організація не отримала жодних доходів або не вела активної діяльності – краще подати «нульовий звіт», щоб не було претензій від податкової. За неподання або несвоєчасне подання передбачені штрафи: 340 грн, а при повторному порушенні – 1020 грн.
Важливо знати, що всі доходи й витрати організація враховує за принципами бухгалтерського обліку – тобто в той момент, коли вони виникають, а не коли фактично надійшли або були сплачені. Наприклад, якщо ви підписали договір на отримання гранту у грудні, а кошти прийшли в січні – у звіті це все одно буде показано за грудень.
Щодо інших податків – неприбуткова організація може бути платником ПДВ, якщо займається господарською діяльністю і має обсяги понад 1 мільйон гривень на рік. Це не порушує статус неприбутковості. Також можна зареєструватися платником ПДВ добровільно, наприклад, якщо співпрацюєте з великими партнерами, яким це зручно.
А от податки з заробітної плати працівників сплачуються обов’язково. Якщо у вас є офіційно працевлаштовані особи, ви як роботодавець зобов’язані утримувати:
- 18% ПДФО (податок на доходи фізичних осіб),
- 1,5% військового збору,
- 22% ЄСВ (єдиний соціальний внесок) — цей податок сплачується «зверху», додатково до зарплати.
Наприклад, якщо працівнику призначена зарплата 10 000 грн, то організація має нарахувати ще 2200 грн ЄСВ, а працівник отримає «на руки» приблизно 8000 грн після всіх відрахувань.
Щоб уникнути помилок і штрафів, організація може вести бухгалтерію самостійно (якщо є досвід), або найняти бухгалтера, або укласти договір із фахівцем чи бухгалтерською компанією. Це – нормальна і поширена практика серед НПО.
Робота з людьми: трудові договори, оплата, відпустки
Неприбуткова організація має повне право наймати працівників. Це може бути керівник, бухгалтер, координатор проєктів, водій, прибиральниця – будь-яка посада, яка дійсно потрібна для досягнення цілей організації. І так само, як у будь-якому іншому роботодавці, всі трудові відносини повинні бути оформлені офіційно.
Навіть у неприбутковості робота має ціну: праця – це не волонтерство за замовчуванням, а договір і повага до закону.
Для працівників організація укладає трудові договори, оформлює накази про прийняття на роботу, веде трудові книжки (електронні), нараховує зарплату, податки та відпустки. Єдина різниця – що джерелом фінансування може бути не прибуток, а пожертви, гранти або інші неприбуткові надходження. Але всі податкові зобов’язання залишаються: ПДФО, військовий збір, ЄСВ.
Навіть керівник організації (директор, голова правління) може працювати на зарплаті. Або може працювати безоплатно – на волонтерських засадах. Обидва варіанти законні. Головне – щоб це було оформлено документально: або трудовий договір, або рішення правління про виконання обов’язків безоплатно.
Якщо з працівником немає постійного трудового договору, а потрібна лише разова послуга (наприклад, дизайн афіші або переклад тексту), можна укласти цивільно-правовий договір (ЦПД). Це інша форма співпраці – людина не є працівником, але виконує певну роботу й отримує оплату. Такий договір також передбачає сплату податків, але без щомісячної звітності, як для звичайного працівника.
Найчастіші помилки – це виплата грошей «в конверті», оформлення працівників як «волонтерів», які постійно працюють по 8 годин на день без оплати, або відсутність договору взагалі. Такі дії можуть призвести до перевірок та штрафів від Держпраці або податкової. Якщо хтось працює регулярно й під контролем керівника – це має бути трудовий договір.
При цьому неприбуткова організація має ті самі обов’язки щодо відпусток, лікарняних, декрету та охорони праці, як і звичайне підприємство. Працівники мають право на 24 календарні дні відпустки, а також на інші передбачені законодавством пільги.
Наприклад, громадська організація, що займається молодіжними заходами, вирішує взяти координатора на 3 місяці для реалізації грантового проєкту. Вона укладає строковий трудовий договір, подає дані до податкової, нараховує зарплату, сплачує всі податки. По завершенню проєкту – договір припиняється, і працівника офіційно звільняють. Все законно, без зайвих ризиків.
Договори з підрядниками і фрілансерами
Неприбуткові організації можуть співпрацювати не лише з постійними працівниками, а й із фрілансерами, компаніями, постачальниками послуг – тобто підрядниками. Такі відносини не оформлюються трудовим договором, а регулюються цивільно-правовими договорами (ЦПД). Це дуже зручно, коли потрібно разово замовити певну роботу: дизайн, відео, ремонт, друк, доставку, юридичну чи бухгалтерську послугу.
Договір – це не формальність, а щит для організації. Навіть якщо ви працюєте з фрілансером на один проєкт, кожна гривня має бути підтверджена договором, актом і сплаченими податками. Це не лише вимога закону – це гарантія прозорості, порядку й безпеки для вас самих.
Головна відмінність – людина не стає працівником організації, не має фіксованого графіка і не підпорядковується керівнику. Вона просто виконує конкретне завдання за винагороду. Організація укладає договір, оплачує послугу, утримує податки (ПДФО і військовий збір), і звітує. Сплачувати ЄСВ не потрібно, якщо це не передбачено умовами договору.
Цивільно-правові договори можуть укладатися як з фізичними особами, так і з ФОПами чи юридичними особами. Якщо послугу надає ФОП або компанія – організація не утримує податки, а просто оплачує суму за договором. Якщо ж послугу виконує фізична особа без ФОП – організація зобов’язана утримати 18% ПДФО і 1,5% військового збору та перерахувати їх до бюджету.
Наприклад, якщо фонд замовляє відео від фрілансера за 10 000 грн – він підписує з ним договір, після завершення робіт акт приймання-передачі, і виплачує 8050 грн (після податків), а 1950 грн сплачує до бюджету. Усе це оформлюється офіційно, щоб уникнути проблем із податковою.
ЦПД дозволяє співпрацювати з багатьма спеціалістами без потреби брати їх у штат. Але зловживати цим не варто. Якщо людина фактично працює щодня, за графіком, під керівництвом – податкова може визнати це трудовими відносинами. І тоді доведеться сплатити ЄСВ, штрафи та пеню.
Ще один важливий нюанс – документальне оформлення. Обов’язково мають бути:
- письмовий договір (з описом послуги, термінів, вартості),
- акт виконаних робіт (щоб підтвердити, що послуга надана),
- платіжка або квитанція про оплату.
Також організація повинна зберігати всі ці документи, щоб у разі перевірки могла підтвердити, що кошти були витрачені правильно, відповідно до статуту.
Готівка і РРО: що можна і без касового апарата
Неприбуткові організації, як і бізнес, мають справу з грошима: приймають внески, пожертви, продають товари або послуги, оплачують витрати. Але тут часто виникає питання: чи обов’язково використовувати касовий апарат (РРО)? І що робити, якщо надходження – у готівці?
Готівка – це зручно, але небезпечно. Там, де немає електронного сліду, завжди виникають запитання: звідки гроші і куди вони поділися. Для неприбуткової організації прозорість – це не лише чесність, а й страховка від перевірок, штрафів і втрати статусу. Кожна пожертва, кожна гривня з ярмарку чи події – це крихітна цеглинка довіри. Якщо не зафіксуєш її правильно – зруйнується не лише облік, а й репутація.
Головне правило: якщо організація приймає оплату готівкою або банківською карткою за товари чи послуги – може виникнути обов’язок застосовувати РРО. Це стосується саме розрахункових операцій, тобто коли хтось платить вам як клієнт. Наприклад, продаж футболок, книг, квитків на захід – це розрахункова операція. А от грант, благодійна допомога або членський внесок – ні.
Якщо НПО просто приймає пожертви на рахунок (наприклад, на картку або банківський рахунок фонду) – РРО не потрібен. Так само без РРО можна приймати готівкові пожертви на заходах, якщо не видається товар чи послуга у відповідь. Наприклад, коробка для збору коштів на концерті або пожертва за бажанням – це не вважається продажем.
А от якщо ви продаєте щось і приймаєте оплату через термінал, LiqPay або інші платіжні сервіси – це вже розрахункова операція. І навіть якщо ви неприбуткова організація – РРО може бути обов’язковим, якщо обсяг таких операцій перевищує 220 мінімальних зарплат на рік (у 2024 році це понад 1,48 млн грн).
Є винятки: якщо ви не торгуєте товарами, а тільки приймаєте благодійні внески – РРО не потрібен; якщо ваш дохід дуже невеликий (менше порогової суми) – РРО можна не застосовувати; якщо організація продає щось епізодично і основна її діяльність – не комерційна, податкова зазвичай не вимагає РРО, але краще мати документальне пояснення.
Щоб працювати без проблем, організації зазвичай: приймають усі внески безготівково – на рахунок організації; уникають продажу товарів за готівку; або користуються електронними сервісами з фіскалізацією, які автоматично формують фіскальний чек.
Наприклад, якщо ви організували благодійний ярмарок, де продаєте хендмейд, і збираєте гроші на ЗСУ – це продаж, і формально РРО потрібен. Але якщо це разова подія, без перевищення порогу, а кошти йдуть виключно на допомогу – податкова може не мати претензій. Але завжди краще мати акти, звіти, протоколи, щоб підтвердити, куди пішли кошти.
В умовах війни: які правила змінилися
Повномасштабна війна змінила життя в країні – і неприбуткові організації не залишились осторонь. Багато з них переключилися на підтримку армії, допомогу переселенцям, постачання гуманітарної допомоги. Держава частково адаптувала правила, щоб спростити роботу НПО у воєнний час, але деякі вимоги залишились незмінними.
У воєнний час неприбуткові організації опинилися в центрі підтримки країни, і їм довелося швидко адаптувати свою діяльність до нових умов. Проте навіть в умовах війни важливо пам’ятати, що організації повинні діяти в межах закону, дотримуючись принципів прозорості та звітності, аби не втратити довіри суспільства та репутації.
Насамперед, неприбуткові організації можуть передавати кошти або майно на потреби ЗСУ, тероборони, поліції, лікарням тощо – і це не є порушенням неприбуткового статусу, навіть якщо в статуті прямо не прописано таку діяльність. У 2022 році Кабмін офіційно дозволив витрачати кошти на оборонні та гуманітарні цілі без ризику втратити пільги.
Організаціям також дозволено безкоштовно передавати товари, техніку, продукти – без договорів купівлі-продажу. Достатньо мати акт передачі або накладну, яка підтверджує, що і кому було передано. Ці документи важливо зберігати – як доказ цільового використання ресурсів.
Діяльність із міжнародними донорами стала простішою – ліцензії не потрібні, а гуманітарна допомога з-за кордону не оподатковується, якщо йде на статутні або соціально важливі потреби. Звітувати можна в електронному вигляді, навіть із затримкою, якщо були технічні або воєнні обставини. Але краще подавати все вчасно – це знижує ризики.
Попри спрощення, відповідальність ніхто не скасовував. Якщо організація збирає кошти «на армію», але витрачає їх не за призначенням або взагалі не звітує – це може призвести не лише до втрати статусу, а й до кримінальної відповідальності. Тому прозорість і документація – як ніколи важливі.
У складні часи довіра – головний капітал громадських і благодійних ініціатив. Якщо організація працює чесно, звітує за витрати, зберігає документи і дотримується навіть спрощених правил – вона не лише залишається у правовому полі, а й має шанс залучити ще більше підтримки від суспільства, бізнесу та міжнародних партнерів.
Як це працює на практиці: життєві ситуації з неприбутковості
Валентина з Черкас створила благодійний фонд на підтримку жінок у кризових ситуаціях. Через кілька місяців вона отримала грант від міжнародного партнера. Частину коштів використала на закупівлю побутової техніки для шелтера, а частину – на оплату зарплати собі як керівниці проєкту. Це законно: якщо виплати оформлені офіційно, у межах кошторису, з податками і прозорою звітністю – організація не порушує правила неприбутковості.
У благодійності важливі не лише добрі наміри, а й прозорі дії – бо шлях у пекло викладений саме ними. Документи, податки й звітність – це не бюрократія, а броня, що захищає довіру і репутацію.
У Хмельницькому невелика громадська організація вирішила здавати в оренду частину свого офісу, яким не користується. Вони підписали договір, отримали оплату на рахунок і використали ці кошти на друк інформаційних матеріалів для молоді. Це дозволено: доходи від оренди – не проблема, якщо вони йдуть на статутну діяльність і належно відображені в бухобліку.
Олександр, засновник волонтерського об’єднання, почав продавати патріотичні футболки на благодійному ярмарку. Гроші надходили на особисту картку. Частину витрачали на закупівлю амуніції, частину – «на каву» для команди. Це вже ризикована ситуація: збір коштів через особисті рахунки, нецільове використання та відсутність документів можуть призвести до податкових претензій і втрати статусу, навіть якщо наміри були добрі.
У Львові організація замовила логотип у дизайнера, який не має ФОПа. Вони уклали цивільно-правовий договір, підписали акт виконаних робіт і перерахували оплату з утриманням податків. Усе офіційно. Саме так і слід оформлювати разові послуги. Якщо б організація просто перекинула йому кошти без договору – це могло б вважатися «чорним» витрачанням.
Фонд у Дніпрі отримав гуманітарну допомогу з Німеччини – аптечки й медобладнання. Все було офіційно задекларовано, оформлено через акти приймання та потім передано в лікарню. При цьому в статуті організації не було пункту про медичну допомогу. Це не стало проблемою – в умовах війни податкові органи не застосовують санкцій, якщо діяльність спрямована на порятунок життя чи підтримку критичної інфраструктури.
Марія працює координаторкою в громадській організації, але офіційного оформлення немає. Їй щомісяця «кидають» по 8 000 грн на картку, іноді більше. Вона щиро вірить, що це «волонтерська подяка». Але якщо податкова дізнається, організація може отримати штраф за приховану зарплату, а Марія – статус порушника. Всі виплати за регулярну роботу мають бути оформлені офіційно, з податками.
У Броварах ГО організувала навчання для молоді та брала символічну оплату – 100 грн за участь. За ці кошти орендували залу, купили воду й канцтовари. Деякі учасники отримали стипендії – з тих же внесків. Це допустимо: якщо збір коштів відповідає меті організації, а витрати – задокументовані, податкова не має підстав для претензій.
У Кропивницькому керівник фонду вирішив «нагородити себе» за важку роботу – взяв 15 000 грн з рахунку фонду без договору, без рішення правління. Навіть якщо це одноразово – така дія вважається порушенням. Якщо організація хоче офіційно виплатити бонус або премію, це має бути обґрунтовано і підтверджено документами, як у бізнесі.
Волонтерська група з Вінниці неофіційно зібрала 250 000 грн готівкою на підтримку військових. Частину витратили правильно, але решта коштів залишилась у когось «на руках» без документів. Після конфлікту всередині групи почались публічні звинувачення, і тепер справа – у поліції. Навіть якщо немає організації, але є гроші й публічний збір – треба мати хоча б акти передачі, чеки й фото-звіт. Інакше – ризики для всіх.
ФОП з Одеси хотів підтримати фонд, і замість переказу грошей – передав безкоштовно продукти. Фонд оформив акт приймання-передачі – і це дуже правильне рішення. Такий внесок вважається негрошовою благодійністю, і не потребує фіскального чека. Але без акту це могло б виглядати як «нелегальна поставка».
У Тернополі організація зібрала велику суму на генератори. Частину витратили, частину – залишили «на потім». Люди в коментарях почали обурюватися, бо не бачили звітів. Правильною реакцією став публічний фінансовий звіт із рахунком, залишками і чеками – завдяки цьому репутація не постраждала.
Громадські організації – основа незалежності
Громадська організація – це не про папери, звіти чи статути. Це – про людей, які не чекають, поки хтось «згори» вирішить їхні проблеми. Це – про бажання діяти, допомагати, об’єднуватися. У кожному місті, селі, дворі є ті, хто вже змінює світ навколо себе. І кожен може стати частиною цієї сили.
Незалежність починається не з указів, а з людей, які беруть відповідальність у свої руки. Громадські організації — це серце країни, що б’ється в ритмі дій, а не очікувань.
Справжні зміни починаються там, де звичайні люди гуртуються навколо спільної мети – підтримати армію, створити дитячий простір, захистити довкілля, відстояти справедливість. І саме неприбуткові організації – це той інструмент, який робить громадську енергію постійною, впорядкованою й помітною для держави, донорів, суспільства.
Коли країна веде боротьбу за незалежність не лише на фронті, але й у кожному селі, лікарні чи школі, важливо створювати спільноти, які не залежать від олігархів, політиків чи чужих інтересів. Саме такі об’єднання, чесні й відкриті, – основа нової України, яка росте не навколо «центру», а знизу – з громад, з ініціатив, з людей.
Не треба чекати, поки хтось створить ідеальну систему. Кожен, хто засновує організацію, хто бере участь, хто ділиться досвідом чи гривнею – уже частина великої справи. Це не просто «волонтерство», це – формування незалежного, зрілого громадянського суспільства. А без нього жодна держава не буде справді вільною.
Коли люди об’єднуються навколо спільної справи – народжується нова якість суспільства. Там, де відповідальність бере гору над байдужістю, а ініціатива – над пасивністю, формується Україна, здатна чинити опір не лише зовнішній агресії, а й внутрішній несправедливості. Справжня незалежність починається з середини – з рішень, які приймаються в громадах, з довіри між людьми, з дій, за якими стоїть спільна мета.
Напишіть відповідь або коментар
Для коментування потрібно вказати Ім'я та E-mail, Увійти або Зареєструватися.