Волейбол сидячи – ближнє коло: адаптивний спорт і можливості для ветеранів

Спрямованість проєкту: Мета проєкту – створення умов і безпосереднє здійснення фізкультурно-спортивної реабілітації та соціальної інтеграції ветеранів і ветеранок з ампутаціями нижніх кінцівок шляхом залучення їх до гри у волейбол сидячи, який є ефективним адаптивним, реабілітаційним і паралімпійським видом спорту, визнаним у світі та в Україні.

Проблема: Сьогодні Україна стикається з потужним викликом - необхідністю реабілітації військових, які віддали своє здоров'я за вільну Україну й отримали травми опорно-рухового апарату.

Щодня в Україні зростає кількість ветеранів і ветеранок, які внаслідок бойової травми втратили нижні кінцівки і потребують єднання зусиль громадського й державного секторів, волонтерських організацій, соціального бізнесу та реабілітаційної медицини у вирішенні питань відновлення їх здоров’я та повернення до повноцінного життя.

Якщо на етапах лікування й протезування, фізичної та психологічної реабілітації воїнів і воїнок в умовах стаціонару медико-реабілітаційних центрів досягнуто певних обнадійливих тенденцій, то на етапі їх інтеграції в сім’ю, професійне середовище та соціум позитивних результатів – значно менше.

Наші захисники та захисниці, залишаючи межі стаціонару, переважно опиняються наодинці зі своїми проблемами, часто не знаходять порозуміння з близькими людьми, не мають бажання, можливостей і цілей вийти з дому, працювати й спілкуватись, не вірять у свої сили, що неминуче призводить до наростання конфліктності з оточуючими та погіршення соціальної обстановки й економічної ситуації в країні в цілому.

Актуальність проєкту: Ветеранам і ветеранкам України, які втратили нижні кінцівки на війні, можливо допомогти засобами спорту й розпочати цю роботу - шляхом створення мережі секцій волейболу сидячи, який є одним із найкращих способів спортивної реабілітації та соціалізації для військових з наслідками бойового травмування.

Волейбол сидячи – адаптивний вид спорту, командна неконтактна гра, в якій суперники розмежовані сіткою, а гравці кожної з команд об'єднані спільними діями та мотивацією досягнення перемоги. Люди з каліцтвами через війну часто бояться додатково отримати травму в спорті, мають емоційні бар’єри щодо фізичної активності та занять спортом. Гра у волейбол знімає страх безпосередньої фізичної взаємодії та можливого травматизму, ризик якого - значний у багатьох контактних видах спорту.

Гравці з ампутацією нижніх кінцівок, захоплюючись грою у волейбол сидячи, набувають ігрових навичок і вмінь та швидше й легше долають власні переживання і біль, проходять етапи фізичної реабілітації, психоемоційного відновлення та соціалізації. Адаптивний спорт єднає героїв та героїнь і дарує надію, що разом вони можуть досягти перемоги над хворобою й особистими труднощами у мирному житті.

Історія волейболу сидячи: Концепція адаптивного спорту для осіб з обмеженими фізичними можливостями набула популярності завдяки англійському нейрохірургу Людвігу Гутману, який стверджував: «Важливо не те, що загублено, важливо те, що залишилось». Так виник і використовується для реабілітації військовослужбовців з травмами опорно-рухового апарату адаптивний волейбол - Волейбол сидячи.

Волейбол сидячи вперше був представлений у 1956 році в Амстердамі як реабілітаційний вид спорту для поранених солдатів. Гра, розроблена Таммо ван дер Схером і Антоном Алберсом, поєднувала правила класичного волейболу і популярних у Німеччині, Нідерландах та скандинавських країнах ігор ситбол і фістбол.

У програмі Паралімпійських ігор волейбол сидячи вперше був представлений у 1976 році на V літніх Паралімпійських іграх у Торонто.

У 1979 році в Харлемі був проведений міжнародний турнір за єдиними, розробленими в Нідерландах, правилами гри. Голландець Пітер Йон став першим президентом створеної у 1980 році Всесвітньої організації волейболу для осіб з інвалідністю WOVD (World Organisation Volleyball for Disabled, з 2014 року організація носить назву World ParaVolley).

У 1981 році в Бонні відбувся перший офіційний чемпіонат Європи з волейболу сидячи за участю десяти команд. З 1983 року проводяться чемпіонати світу для чоловічих команд, а з 1993 року — для жіночих. В 2004 році жіночий волейбол сидячи дебютував на Паралімпійських іграх.

Переможцями Паралімпійських ігор і чемпіонатів світу ставали: серед чоловіків - збірні Ірану, Боснії і Герцеговини та Нідерландів, серед жінок - тричі збірна Китаю, двічі - команда США, а чемпіонами світу ставали збірні Нідерландів, Китаю, Росії.

Іран став прикладом успішного впровадження волейболу сидячи для ветеранів і цивільних, які постраждали під час ірано-іракської війни в 1980-х роках. Завдяки цьому спорту багато людей з фізичними обмеженнями знайшли спосіб повернутися до активного життя, покращити фізичну форму та отримали емоційну підтримку. В Ірані та Іраку паралельно зі спортивною підготовкою застосовувались психологічні та фізіотерапевтичні методи реабілітації.

В Україні волейбол сидячи є частиною структури фізкультурно-спортивної реабілітації військових із наслідками бойової травми, включений в змагання для військових - Invictus Game’s (Ігри нескорених) та Warriors Game’s (Ігри воїнів), проте на даний час ще не набув масового практичного застосування в реабілітаційних програмах для  військовослужбовців і ветеранів, які отримали каліцтва на війні.

Правила гри у волейбол сидячи: У волейбол сидячи грають люди, які мають ті чи інші різновиди ампутацій нижніх кінцівок. Грають дві команди, кожна з яких складається з шести гравців. Ігровий майданчик має розмір 10×6 метрів, розділений сіткою. Висота волейбольної сітки від підлоги становить: для чоловіків - 1,15 метра, для жінок - 1,05 метра. Гра проводиться м'ячем, окружність якого - 65-67 сантиметрів, вага - 260-280 грамів. Лінії атаки знаходяться в 2 метрах від центральної лінії.

Позиції гравців на майданчику визначаються положенням їхніх сідниць. Під час гри гравці можуть торкатись майданчика будь-якою частиною тіла від сідниць до плечей, але їм заборонено вставати, піднімати тіло чи робити кроки. На відміну від класичного волейболу, гравцям передньої лінії дозволено блокувати подачу суперника.

У волейболі сидячи правила підрахунку очок, переходів гравців, перерв, торкань м'яча, проведення замін і  покарань є аналогічними до правил класичного волейболу.

Шляхи розв’язання проблеми: Для вирішення окресленої проблеми в рамках  цього проєкту Громадська організація «Волейбольний клуб Тищенко» єднає свої зусилля та ресурси з організаціями – партнерами: Громадською спілкою «Всеукраїнська федерація учасників бойових дій, ветеранів війни та військової служби», ГО «Українська посмішка», ГО «Український Альянс», ГО «Українська військова ліга», Національним педагогічним університетом імені М.П. Драгоманова, а також зацікавленими організаціями: Військово-медичним клінічним лікувально-реабілітаційним центром (місто  Ірпінь), Медичним реабілітаційним центром МВС України «Пуща Водиця» (місто Київ), спортивно-реабілітаційним  центром для ветеранів «TYTANOVI Rehab» (місто Київ), ДУ Інститут травматології та ортопедії НАМН України (місто Київ) та іншими.

У 2024 році питання реабілітації засобами спорту в Україні та безпосередньо – використання волейболу сидячи для воїнів і воїнок з ампутаціями нижніх кінцівок нами ініційовані та обговорені на: звітних зборах керівників української освіти та спорту; «Форумі Добрих Справ - Сила партнерства»; IV Київському форумі волонтерів «Єднаймося задля перемоги»; презентації на платформі Укрінформ «Новий старт для України» - інновація для українських ветеранів»; форумі «Реінтеграція ветеранів: стратегія, виклики, перспективи» та в Центрі складного Ендопротезування, Остеоінтеграції та Біоніки та ДУ Інститут травматології та ортопедії НАМН України (місто Київ).

До команди проєкту входять досвідчені тренери, які мають багаторічний досвід, в тому числі -  участі в міжнародних змаганнях з волейболу, а головне - мають свідому громадянську позицію й бажання допомагати ветеранам і ветеранкам, які пожертвували власним здоров’ям заради всіх нас – громадян України.

Наразі прийнято рішення про будівництво відкритих волейбольних майданчиків для проведення в теплу пору року тренувань із волейболу сидячи для воїнів і воїнок, які проходять етап реабілітації та відновлення у Військово-медичному клінічному лікувально-реабілітаційному центрі (місто Ірпінь) та ДУ Інститут травматології та ортопедії НАМН України (місто Київ).

Спільно з організаціями - партнерами та іншими дотичними громадськими організаціями ми розпочали роботу щодо створення української мережі секцій адаптивного волейболу й успішно провели перший майстер-клас з волейболу сидячи для пацієнтів Військово-медичного клінічного лікувально-реабілітаційного центру міста Ірпеня (на базі спортивного комплексу «Академія спорту» в місті Бучі).

Разом з цим, основним напрямом реалізації проєкту є створення мережі доступних секцій волейболу сидячи для ветеранів і ветеранок, які завершили етап стаціонарного лікування, протезування та реабілітації на базі профільних медичних реабілітаційних закладів і повернулись в сім’ї та проживають в Києві та Київській області.

Для наших захисників і захисниць ми створюємо інструмент постійного фізичного й  психологічного відновлення та соціалізації засобами спорту - секції волейболу сидячи, які працюватимуть поза межами реабілітаційних центрів, поряд із місцями проживання ветеранів і ветеранок, які втратили нижні кінцівки через війну. Також прагнемо тренування в секціях зробити безкоштовними.

На цьому етапі проєкт потребує фінансової підтримки усіх небайдужих громадян і громад, зацікавлених установ і організацій, соцільного бізнесу та української спільноти.

Акумульовані кошти будуть витрачені на: оренду вже функціонуючих волейбольних майданчиків у діючих спортивних спорудах, упорядкування та адаптацію інфраструктури (облаштування пандусів, оснащення роздягалень, туалетних і душових кімнат), закупівлю спортивного обладнання та інвентарю (волейбольні сітки й кріплення для них, волейбольні м’ячі), оплату праці тренерів, проведення курсів підвищення кваліфікації для тренерів секцій і суддів змагань із волейболу сидячи.

Успішний запуск перших секцій волейболу сидячи для ветеранів і ветеранок, які мешкають у Києві та Київській області, стане стартом для подальшого масштабування таких секцій по інших містах і регіонах України й створення ГО «Волейбольний клуб Тищенко» Аматорської ліги з волейболу сидячи для воїнів і воїнок з ампутаціями нижніх кінцівок (АЛВС).

Наступним етапом проєкту, крім щотижневих тренувань, є проведення навчально-тренувальних зборів та міських, регіональних і всеукраїнських чемпіонатів АЛВС із організованим кваліфікованим суддівством змагань і нагородженням переможців. Кращі команди зможуть брати участь у міжнародних змаганнях із волейболу сидячи й представляти в світі нескорену й відновлену Україну.

Кращі гравці у волейбол сидячи матимуть можливість навчатись та підвищувати спортивну кваліфікацію в Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова, з подальшим працевлаштуванням в якості тренерів з волейболу, в тому числі – волейболу сидячи, в мережі секцій АЛВС ГО «Волейбольний клуб Тищенко», що визначено відповідною угодою про співпрацю.

Підтримати проєкт: Дорогі українці, шановні громади, громадський секторе, соціальний бізнесе, українська спільното! Ви робите багато, підтримуєте наших захисників і захисниць в умовах фронту. Разом з цим, воїни і воїнки, зробивши для нас максимум можливого, повертаються додому, де також потребують нашої постійної поваги й уваги, реабілітації та соціалізації - особливо ті, хто отримали порушення опорно-рухового апарату внаслідок бойового травмування.

Цей проєкт, яким захоплена наша команда, не має аналогів у світі й містить для всього українського суспільства унікальні можливості й потенціал. фізкультурно-спортивної реабілітації та соціальної інтеграції ветеранів і ветеранок з ампутаціями нижніх кінцівок.

Волейбол сидячи – це випробуваний і визнаний світом адаптивний спорт, що підтримує здоров’я, реабілітує та соціалізує, повертає мотивацію до життя і відновлює бажання бути активним, спілкуватись, працювати й приносити суспільну користь.

Ми віримо у практичну соціальну цінність і можливість швидкої, масштабної, повноцінної реалізації проєкту спільно з вами, дорогі співвітчизники. Разом ми можемо змінити майбутнє нашої країни і зробити диво не лише для фронту, але й в тилу.

Підтримайте наш проєкт і допоможіть захисникам і захисницям, які втратили нижні  кінцівки, повернутись до повноцінного життя через спорт. Долучайтеся до нашої команди будь-якими наявними у вас можливостями та ресурсами: донатами, поширенням інформації про проєкт, пропозиціями щодо співпраці, використання спортивних споруд і волейбольних майданчиків, спортивного обладнання та інвентарю, розбудови спортивної інфраструктури, особистою професійною участю в проєкті в якості тренерів з волейболу сидячи та в якості гравців тощо.

Наші дорогоцінні Воїни та Воїнки, цей проєкт – для Вас. Щиро запрошуємо до спілкування усіх, хто бажає стати учасником проєкту та особисто долучитись до тренувань в секціях волейболу сидячи в Києві, Київській області та інших містах і регіонах України.

Україно, єднаймося, бо ми того – варті!